UkraineNOW

 

 

Искать


 

НОВИНИ
Автор

Автор

Автор-редактор статей

    Головним управлінням Держпраці у Луганській області неодноразово надавались роз’яснення законодавства про працю, як для роботодавців, так і для працівників, в частині індивідуальних трудових спорів. Хто розглядає індивідуальні трудові спори, порядок і строки розгляду індивідуальних трудових спорів, а також оскарження винесених рішень викладено у Кодексі законів про працю.

    Так, згідно статті 2 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

    Трудові спори розглядаються:

1) комісіями по трудових спорах;

2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

    Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

    Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

    Статтею 224 КЗпП визначено, що комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

    Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

    Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.

    Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації. Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.

    У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

    Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.

    Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.

    Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.

    На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

    У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

    У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

    Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;

6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

    Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю, а одиноких матерів (батьків) - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

    Інспекторами відділу державного нагляду в будівництві, за об’єктами котлонагляду та підйомними спорудами Управління нагляду в промисловості і на об’єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Луганській області під час дії карантину, з метою попередження виробничого травматизму та аварійних ситуацій на підприємствах будівельної галузі проводяться онлайн консультації та наради з керівниками та працівниками підприємств.

    При проведені заходів інспекторами відділу приділялась увага до змін і інновацій в законодавстві охорони праці та на те, що заходи з охорони праці на будівельних об'єктах покликані, з одного боку, створити сприятливі умови роботи для працівників, підвищуючи тим самим продуктивність праці і якість будівництва, а з іншого – захистити працюючих від нещасних випадків, ризик яких в будівництві традиційно є високим. Зовсім не випадково в Перелік робіт підвищеної небезпеки, в його останній редакції, включені не тільки окремі види будівельно-монтажних і оздоблювальних робіт, але і будівництво в цілому.

    Найважливіша роль в організації будівельного процесу відводиться розробці правил техніки безпеки і контролю над їх дотриманням. У будівництві виконання подібних завдань пов'язане з чималими труднощами, оскільки обстановка на будмайданчику і, відповідно, умови праці працюючих, постійно змінюються. Забезпечити безпеку праці допоможе професійне проектування, зокрема, складання технологічних карт для кожного конкретного будівельного об'єкту.

    Інструктаж з техніки безпеки є необхідним не тільки для знову прийнятих на роботу співробітників, але і для більш досвідчених будівельників. Допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки, таких як зварювання, утеплення та ізоляція елементів споруджуваного об'єкта з використанням скловати, бітумних мастик і бакелітових матеріалів, нанесення бетону методом напилення, забивання паль, цементування і зміцнення фундаментів, висотні та такелажні роботи може бути виданий працівникові тільки після проходження відповідного навчання. Охорона безпеки праці повинна виключити з вживання будь-яке несправне обладнання та інструменти, в особливості якщо вони входять в Перелік об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, тобто відносяться до розряду електричного, зварювального або підймального обладнання.

    З обережністю слід ставитися також до нових видів обладнання, технологій і матеріалів: використання їх у процесі допустимо тільки при наявності дозвільних документів, сертифікатів отриманих відповідно до чинного законодавства України.

    Оскільки зведення, монтаж та демонтаж будинків та споруд також віднесено до робіт із підвищеною небезпекою, то охорона праці в будівництві висуває в якості обов'язкової вимоги отримання дозвільного документа на ведення будівельних робіт. Докладні консультації, пов'язані з отриманням цього документа, можна отримати на консультаційних пунктах у інспекторів відділу.

    Головне управління Держпраці у Луганській області нагадує, що згідно з Порядком реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі-Порядок), суб’єкти господарювання, в штаті яких вісім і більше найманих працівників, повинні зареєструватися у Фонді соціального захисту інвалідів у встановлені строки. Для цього, згідно з пунктом 3 Порядку, роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) заяву про реєстрацію у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (форму якої затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 14.03.2007 року № 98).

    Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, подають (надсилають) також копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби (далі - довідка).

    Відповідно до Порядку новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

    Роботодавець, у якого змінилася назва чи місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові чи місце реєстрації проживання фізичної особи — підприємця, подає  до відповідного відділення Фонду заяву, копії свідоцтва та довідки протягом десяти робочих днів після  державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи чи зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи-підприємця.

    Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, разом із заявою і копією довідки подають (надсилають) відомості про такі підрозділи за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

    Господарські об'єднання, утворені відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", разом із заявою і копією довідки подают:

  • копію установчого договору та/або статуту господарського об'єднання;
  • перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об'єднання, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

    Оригінали документів пред'являються під час подання заяви. У разі надсилання заяви поштою копії документів засвідчуються нотаріально. Датою реєстрації роботодавця у відділенні Фонду вважається дата подання ним документів, зазначених у порядку, а в разі надсилання їх поштою – дата на поштовому штампелі. Реєстрація роботодавців проводиться безоплатно.

    Згідно наказу МОЗ України від 21.05.2007 № 246:

  1. Роботодавець щорічно за заявкою до Головного управління Держпраці у Луганській області , за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками   особи   визначають категорії   працівників,   які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та до 1 грудня   складають   Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 1.
  2. Організовує лабораторні дослідження   умов   праці   з визначенням   шкідливих   та   небезпечних   факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників   відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним)   медичному огляду і подає ці дані відповідній органу Держпраці.
  3. На підставі Акта визначення категорій працівників, які підлягають   попередньому   (періодичним)   медичному огляду, роботодавець   складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам за формою, зазначеною у додатку 2 на паперовому та електронному носіях, узгоджує їх в Головному управлінні Держпраці у Луганській області. Один примірник списку залишається на підприємстві (у відповідальної за організацію медогляду посадової особи), другий - надсилається   до   ЛПЗ,   третій   -   до   Головного управління Держпраці у Луганській області, четвертий - до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
  4. Погоджує план-графік проведення медичних оглядів ЛПЗ з Головним управлінням Держпраці у Луганській області.
  5. За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників (далі - Заключний акт) за формою, зазначеною у додатку 9, який складається у шести примірниках - один примірник залишається в ЛПЗ, що проводив   медогляд,   інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, Головному управлінню Держпраці у Луганській області, робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

    Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до статті 60 Кодексу Законів про працю, які зачіпають інтереси роботодавців та працівників, а саме –внесено норми, що дозволяють установлювати для працівників гнучкий режим робочого часу або дистанційну (надомну) роботу.

    Нове законодавство дозволяє роботодавцю за погодженням із працівником встановлювати гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

    На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

   Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

    Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

  1. фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
  2. змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
  3. час перерви для відпочинку і харчування.

    Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

    Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

    У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

    У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.

    Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

    Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

    При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

    Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

    При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

    Головним управлінням Держпраці у Луганській області завершено спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 14 квітня 2020 року з верстатником деревообробних верстатів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БЕЗОПІЛОК».

    Вивчивши обставини, комісія зі спеціального розслідування дійшла до висновку, що причиною нещасного випадку є: недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки та допуск до роботи працівника без навчання та перевірки знань з охорони праці.

    Нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, на потерпілого складено акт за формою Н-1/П.

        

    Право громадян України на працю, на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. 
    Стаття 43 Конституції України закріплює право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації. Обов'язок держави забезпечити громадянам право на працю, що випливає із статті 2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та зводиться до такого:
1) створення умов для ефективної зайнятості населення;
2) сприяння працевлаштуванню;
3) сприяння підготовці та підвищенню трудової кваліфікації;
4) перепідготовка працівників.
    Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством. 

    12 травня 2020 року відбулася онлайн-нарада головного державного інспектора відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області та інспектора праці Біловодської селищної об’єднаної територіальної громади.

    Під час проведення онлайн-наради було надано роз’яснення щодо інформаційно-роз’яснювальної роботи під час карантину.

    На період запровадження карантину більшість роботодавців та працівників змушені отримувати консультації у телефонному режимі. Таким чином, було наголошено на необхідності надання всебічних роз’яснень щодо ефективних засобів додержання законодавства про працю та запобігання можливим його порушенням всім особам, які звернулися за консультацією.

   Також, були надані рекомендації, як реалізувати карантинні заходи без порушень прав працівників, а саме: надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством; надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників; встановлення працівникам неповного або скороченого робочого часу; запровадження роботи змінами; тимчасове запровадження дистанційної роботи; введення простою.

    Постановою правління Фонду соціального страхування України від 13.07.2017 року № 39 із змінами затверджено Порядок відшкодування витрат за надані соціальні послуги з лікування застрахованих осіб та членів їх сімей після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Фонд), відповідно до якого з 01.01.2018 застраховані особи забезпечуються послугами з лікування після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

    Порядок надає право самостійного вибору застрахованою особою закладу для проходження відновлювального лікування відповідно до переліку санаторно-курортних закладів у розрізі профілів медичної реабілітації, які мають можливість забезпечити застрахованих осіб якісною медичною реабілітацією.

    Правом на реабілітаційне лікування може скористатись кожна працююча особа (яка сплачує та/або за яку сплачується ЄСВ) у разі настання страхового випадку в період роботи відповідно до медичних показань за рекомендацією лікуючого лікаря.

    Підтвердженням потреби подальшого лікування у реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу є висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу, клініки медичної науково-дослідної установи або жіночої консультації.

    Згідно п.5 Порядку застрахована особа, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції (далі-АТО), має право на лікування (у супроводі членів сім’ї: чоловік/дружина, неповнолітні діти) в  реабілітаційному відділенні  санаторно-курортного закладу за профілем медико-психологічна реабілітація за рахунок коштів Фонду один раз після демобілізації за наявності відповідних медичних показань (члени сім’ї застрахованої особи-учасника АТО: чоловік/дружина, неповнолітні діти забезпечуються проживанням та харчуванням(без лікування).

    Отже, застрахована особа, перебуваючи на стаціонарному лікуванні  за рекомендацією лікуючого лікаря, за наявності показань (з урахуванням протипоказань) та за висновком лікарської-консультативної комісії направляється до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу у стані тимчасової непрацездатності з високим потенціалом відновлення здоров’я.

    Термін  лікування в реабілітаційному відділенні визначається лікуючим лікарем та ЛКК, але не більше 24 днів.

    В умовах дії карантину фахівці відділу державного нагляду в енергетиці, в металургії та у машинобудуванні Управління нагляду в промисловості і на об’єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Луганській області продовжують в дистанційному режимі надавати консультації щодо запобіганню розповсюдження коронавірусу COVID-19 та з питань охорони праці представникам суб’єктів господарювання області.

    В свою чергу, керівники суб’єктів господарювання області впроваджують різноманітні заходи з профілактики захворювання на COVID-19 серед працівників їх підприємств. Так, у ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» з цією метою було проведено наступні заходи:

  • видані накази по підприємству о мірах щодо профілактики COVID-19;
  • на інформаційних стендах вивішені пам`ятки, інструкції з попередженням зараженню та розповсюдженню COVID-19 з урахуванням рекомендацій ВОЗ та МОЗ України;
  • проведено позапланові інструктажі щодо використання засобів індивідуального захисту в умовах пандемії;
  • заборонені відрядження на період карантину;
  • організоване вологе прибирання приміщень з використанням дезінфекційних засобів на основі хлору;
  • скасовані усі наради за присутності працівників та замінені на електронний та мобільний зв`язок;
  • працівники використовують засоби індивідуального захисту органів дихання;
  • придбані та використовуються безконтактні термометри;
  • працівники забезпечені масками та рукавичками, а також антисептиком для миття рук;
  • організовано придбання засобів дезінфекції та медичних контрольно-вимірювальних приладів для вимірювання рівня кисню у крові;
  • проведено тендер на обробку аерозольним генератором гарячого туману побутових, офісних приміщень.

    Окрім цього, нещодавно на підприємстві підбили підсумки проведення конкурсу дитячого малюнку «Охорона праці очима дітей», який був присвячений Дню охорони праці. В умовах карантину нагородження переможців конкурсу відбулося вдома: батьки отримали нагороди на підприємстві та вручили їх дітям.

IMG 7435

IMG f893aa0c47a564c89e5c296abe2f7650 V            

Дополнительная информация