UkraineNOW

 

 

Искать


 

НОВИНИ
Автор

Автор

Автор-редактор статей

    Статтею 45 Конституції України закріплено право на відпочинок кожного, хто працює. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

    Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

    Так, відповідно статті 6 закону «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

    Відпустка 24+4 календарних дні встановлюється промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

    Така ж тривалість відпустки у працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів та невоєнізованих працівників гірничорятувальних частин.

    Відпустку 26 календарних днів мають особи з інвалідністю III групи.

    Відпустка 28 календарних днів надається працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче.

    Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв.

    Відпустка 30 календарних днів надається воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин, особам з інвалідністю I і II груп.

    Відпустка 31 календарний день надається особам віком до вісімнадцяти років.

    Інша тривалість відпустки встановлюється сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Положення щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

    Згідно з Планом роботи Відділу державного нагляду в газовому комплексі Управління нагляду в промисловості і на об’єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Луганській області на ІІ квартал 2020 року, інспекторським складом відділу державного нагляду в газовому проводиться інформаційно-роз’яснювальна робота стосовно безпечної експлуатації систем газопостачання.                                                                                            

    Зокрема, нещодавно, фахівцями відділу було надано ряд консультацій керівникам та посадовим особам спеціалізованих підприємств газового господарства, які виконують роботи з захисту сталевих споруд систем газопостачання від електрохімічної корозії (ЕХЗ). Під час консультацій увага представників підприємств зверталася на наступну інформацію, викладену у «Правилах безпеки систем газопостачання», затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 року № 285.

    Заходи із захисту від корозії повинні забезпечувати цілісність споруди протягом всього строку її експлуатації. Всі види ЕХЗ повинні вводитись в дію до введення побудованих підземних споруд в експлуатацію, а в зонах небезпечного впливу блукаючих струмів - не пізніше одного місяця після укладання газопроводу в ґрунт. Технічний огляд установок ЕХЗ виконується в строки, які забезпечують їх безперебійну роботу, але не рідше ніж:

  • установки дренажного захисту - чотири рази на місяць;
  • установки катодного захисту - один раз на місяць;
  • установки протекторного захисту - один раз на рік.

    При технічному огляді проводяться:

  • зовнішній огляд всіх елементів установок;
  • очищення шаф від пилу, води, бруду та ін.;
  • перевірка правильності монтажу і відсутності механічних пошкоджень окремих елементів, стану контактів;
  • перевірка робочих параметрів установок, включаючи вимірювання:
  • на установках катодного захисту - випрямлений струм і напруга перетворювача, потенціал відносно землі в точці приєднання;
  • на поляризованих електродренажних установках - струм дренажу, потенціал відносно землі в точці дренування та в контрольних (опорних) точках та на межі зони дії електрозахисних установок;
  • на установках посиленого дренажного захисту - випрямлена напруга, струм в ланцюгу дренажу і потенціал газопроводу в точці дренування та на межі зони дії ЕЗУ;
  • на протекторних установках:
  • потенціал споруди відносно землі при відключеному протекторі;
  • потенціал протектора при розімкнутому ланцюгу "споруда-протектор";
  • потенціал споруди відносно землі в контрольних (опорних) точках на межі зони дії протекторної установки і струм в ланцюгу "споруда-протектор" при включеному протекторі.

    При технічному обслуговуванні установок ЕХЗ також виконуються наступні роботи:

  • перевірка опору розтікання анодного та захисного заземлення один раз на рік, а також під час проведення ремонтних робіт;
  • перевірка електричного опору ізоляції установок ЕХЗ та з’єднувальних кабельних ліній - один раз на рік;
  • перевірка справності електроізолювальних з’єднань - один раз на 2 роки;
  • потенціал в контрольних (опорних) точках та на межі зони захисту ЕХЗ - один раз на 6 місяців.

    Порушення в роботі установок ЕХЗ повинні усуватися в строк не більше 1 місяця з моменту виявлення порушення. Роботу з ремонту установок ЕХЗ, що вийшли з ладу, слід вважати як аварійну. Вимірювання потенціалів на підземних сталевих спорудах системи газопостачання повинні проводитися під час перевірки ефективності роботи установки ЕХЗ не рідше одного разу на 3 місяці, а також після кожної зміни корозійних умов, у зв’язку із зміною режиму роботи установок електропостачання електрифікованого транспорту, розвитку мереж джерел блукаючих струмів, газопроводів і інших підземних металевих інженерних мереж, а також після кожного капітального ремонту установок ЕХЗ. За межами зон впливу діючих установок ЕХЗ - не рідше двох разів на рік. Двічі на рік повинен проводитись аналіз корозійного стану підземних сталевих газопроводів з побудовою діаграми зміщення потенціалів. В зонах дії блукаючих струмів щороку необхідно виконувати вимірювання стаціонарних потенціалів газопроводів у нічний час. За результатами обстеження технічного стану газопроводів експлуатаційною організацією здійснюється щорічний аналіз корозійного стану сталевих підземних споруд і ефективності роботи електрохімзахисту, захищеності газопроводів протягом часу їх експлуатації. При виявленні корозійно-небезпечних і знакозмінних зон газопроводів власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) повинні вживатися заходи щодо їх ліквідації. Строки виконання робіт визначаються власником, але не більше 1 місяця. До усунення анодних і знакозмінних зон власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) газопроводів повинні бути розроблені і вжиті заходи, які б гарантували безпечну експлуатацію газопроводів. Виконання електро-хімічного захисту підземних мереж газопроводів повинно здійснюватися на підставі проектів робіт, які погоджені з газорозподільними підприємствами. Поточний ремонт установок ЕХЗ здійснюється в процесі експлуатації на підставі акта технічного огляду або технічного обслуговування. Плановий ремонт установок ЕХЗ здійснюється щороку. Капітальний ремонт проводиться відповідно до дефектних актів і розробленої технічної документації на ЕХЗ.

    Працівниками відділу державного нагляду в газовому комплексі неодноразово наголошено, що основними причинами корозії підземних газопроводів і, як наслідок, витоків газу є неякісне і несвоєчасне обслуговування установок ЕХЗ, експлуатація газопроводів з несправними засобами захисту, порушення періодичності комплексного приладового обстеження газопроводів з вичерпним терміном експлуатації. Стосовно надземних, наземних газопроводів, основним видом захисту від атмосферного впливу є їх ґрунтування то фарбування, у відповідності з технологічною послідовністю.

    Чинним законодавством передбачено перелік пільг та гарантій для працівників, які мають дітей. Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області доводить до відома працівників та роботодавців інформацію, щодо осіб мають право на такі відпустки, у яких випадках та якої тривалості.

    Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

    Жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

    Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Відпустка по догляду за дитиною

    Також, відповідно до статті 179 КЗпП, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

    Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

    Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.

    У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

    Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

    За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

    Працівникам, які усиновили дитину, надається одноразова оплачувана відпустка тривалістю 56 днів (70 днів - в разі усиновлення двох і більше дітей) (стаття 182 КЗпП) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини. Така відпустка надається за умови, що заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

    У разі усиновлення дитини (дітей) подружжям зазначена відпустка надається одному з подружжя на їх розсуд.

Додаткова відпустка

    Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків, надається додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (стаття 182-1 КЗпП).

    Зазначена відпустка є соціальною і надається в обов'язковому порядку за заявою працівника один раз на календарний рік незалежно від відпрацьованого часу. Працівник не матиме права на таку відпустку тільки в разі, якщо він перебував у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і не виконував трудові обов'язки жодного дня.

    Додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів не можна поділити на частини, проте Міністерство соціальної політики дозволяє за наявності права на додаткову відпустку за двома підставами (17 календарних днів) використати зазначену відпустку, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів (Лист від 12 травня 2015 року № 256/13/116-15).

    В разі, коли така відпустка не використана, а працівник звільняється, гроші за додаткову відпустку компенсуються (стаття 83 КЗпП).

    Головне управління Держпраці у Луганській області, в зв'язку із набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 “Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2”, повідомляє про наступне.
    Відповідно до статті 47-1 Закону України “Про зайнятість населення” допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
    В цілях застосування статті 47-1 Закону України “Про зайнятість населення” та Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306, зупинення (скорочення) діяльності — це зупинення (скорочення) діяльності роботодавця внаслідок карантину, яке призвело до часткового або повного скорочення тривалості робочого часу його працівників.
    Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
    Для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
  • заяву у довільній формі;
  • копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
  • відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
  • довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
    Таким чином, підставою для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину є втрата застрахованими особами заробітної плати або її частини, внаслідок вимушеного часткового або повного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.
    Обмеження діяльності суб'єктів господарювання встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2” (далі - постанова № 211).
    Чинним законодавством про працю не визначена процедура зупинення (скорочення) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим до неї не може застосовуватися порядок запровадження зміни істотних умов праці, передбачений статтею 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
    Крім того, зупинення (скорочення) діяльності суб’єктів господарювання, передбачене постановою № 211 не є простоєм, визначеним статтею 34 КЗпП України. Зупинення (скорочення) діяльності оформляється наказом власника або уповноваженого ним органу за наявності умов, передбачених постановою № 211.

    Відповідно до статті 43 Конституції України кожна людина має право на працю, тобто, можливість заробляти собі на життя роботою, яку вона вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

    На сьогодні не поодинокі випадки, коли роботодавці не укладають, а наймані працівники не наполягають на укладенні трудових договорів. На жаль, чимало громадян живуть днем нинішнім, надаючи перевагу тимчасовим сумнівним «вигодам». Тому останнім часом все частіше доводиться стикатися з таким негативним явищем, як використання найманої праці громадян без оформлення трудових відносин, тобто «нелегальної» зайнятості. Причому треба зазначити, що від цього страждає насамперед особа, яка погоджується на таку працю.

       Чому важливо працювати не по усній домовленості, а бути працевлаштованим офіційно, уклавши трудовий договір з роботодавцем?

    Легальна трудова діяльність – це основа соціальної захищеності працюючого населення. Відсутність цивілізованих трудових відносин призводить до втрати трудового стажу, втрати страхового стажу для отримання пенсії, а отже, як наслідок отримання мінімальної пенсії за віком, а також позбавляє працівників:

  • захисту від незаконного звільнення;
  • отримання вихідної допомоги у разі звільнення за ініціативою роботодавця;
  • гарантованої виплати  заробітної плати 2 рази на місяць;
  • права на щорічну основну відпустку не менше 24 календарних днів; соціальну відпустку з вагітності та пологів; додаткові відпустки передбачені Законом України «Про відпустки»;
  • права на оплату листа непрацездатності;
  • права не залучатися до наднормових робіт без згоди працівника;
  • соціальних послуг та виплат у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання;
  • цілої низки інших прав і соціальних гарантій передбачених чинним трудовим законодавством.

    Через відсутність підтверджуючих документів в разі трудового спору з роботодавцем неоформлені належним чином працівники не в змозі підтвердити свої права в судовому порядку та звертаються до органів виконавчої влади з проханням допомогти у ситуації, пов’язаній із затримкою виплати заробітної плати, незаконним звільненням, не виплати допомоги у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання.

    Крім того, негативний вплив тіньової зайнятості стосується й суспільної небезпеки, адже всі люди є споживачам послуг у сфері торгівлі, транспорту, будівництва, тож необхідна їх висока якість. Також тіньова зайнятість певним чином сприяє поширенню професійних захворюваннях, зростанню ризиків виникнення нещасних випадків на виробництві, адже офіційно неоформлений працівник не проходить обов’язкового медичного обстеження, з ним не проводяться інструктажі, навчання з техніки безпеки, охорони праці тощо.

    Статтею 24 Кодексу законів про пацю України визначено, що при укладанні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а також, у випадках, передбачених законодавством, - документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

    Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

    Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ,  організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. 

    Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

    Статтею 22 Кодексу законів про пацю України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Керівник повинен в письмовій формі обґрунтувати відмову.

Чому роботодавці повинні бути зацікавлені в оформлені трудових відносин?

    Оскільки трудовий договір є двосторонньою угодою між найманим працівником та роботодавцем, де право однієї сторони відповідає обов'язку іншої, використання «тіньової» зайнятості для роботодавця призводить до позбавлення права вимагати виконання роботи належним чином, підпорядкування найманого працівника внутрішньому трудовому розпорядку, режиму роботи, можливості покласти на працівника матеріальну відповідальність тощо. Працівник не підконтрольний роботодавцеві. Роботодавець не наділений владними повноваженнями і не вправі притягати працівника до дисциплінарної відповідальності.

    Однак без свідомості самих громадян, які повинні наполягати на узаконенні своїх конституційних прав на працю шляхом обов’язкового укладання з роботодавцем трудових договорів, як це передбачено статтями 21-24 Кодексу законів про працю України, це питання в повному обсязі не може бути вирішено.

   Сьогодні кожен працівник сам мусить вирішувати, що є найголовнішим – жити одним днем, чи мати впевненість у завтрашньому дні та отримувати певні соціальні гарантії. 

    Оголошення карантину на території України спричинило масу проблем як роботодавцям, так і працівникам. Роботодавець не отримує відповідного доходу, а працівники, відповідно, заробітної плати у встановлених розмірах.

    Статтею 34 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

    У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

    У результаті простою може бути зупинена робота всього підприємства, або його окремих підрозділів, або робота окремо взятого працівника. Відбутися простій може з вини роботодавця або з вини працівника чи з незалежних від них причин. Залежно від обставин простій може виявитися нетривалим (декілька годин/днів) або тривалим (декілька місяців). Проте в будь-якому випадку простій слід зафіксувати документально.

   Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

    Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

    За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

    Час простою з вини працівника не оплачується.

    На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

    15 травня за участю Т.в.о. начальника, заступника начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Дениса Рисухіна в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Луганській області відбулась колегія за підсумками роботи в І кварталі поточного року.

    Участь у заході також взяли заступник голови Луганської обласної державної адміністрації із соціальних та гуманітарних питань Катерина Безгинська, начальник Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області Ольга Шарунова, директор Луганського обласного центру зайнятості Сергій Болотський, перший заступник начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області Павло Баранов, Директор Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації Елеонора Поліщук, Голова Федерації профспілок Луганської області Валерій Черниш, представники міських та районних Управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області. 

WhatsApp Image 2020 05 15 at 14.19.37 2

   

WhatsApp Image 2020 05 15 at 14.19.37 1

   

    Перший заступник начальника Головного управління Павло Баранов під час свого виступу доповів про результати роботи в січні-березні 2020 року по основних напрямках діяльності та окремо звернув увагу на роботу сервісів вебпорталу Пенсійного фонду України. В ході засідання колегії його учасники обговорили оприлюднену інформацію та питання щодо подальшої роботи органів Пенсійного Фонду України в Луганській області.

    При організації та виконанні будівельних робіт необхідно виконувати вимоги НПАОП 45.2-7.02-12 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009). Ці Норми поширюються на загальнобудівельні і спеціальні будівельні роботи під час нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації будівель та споруд. Норми визначають вимоги з охорони праці та промислової безпеки під час виконання будівельно-монтажних робіт.

    Другим документом з питань організації охорони праці на будівельних майданчиках є НПАОП 45.2-7.03-17 «Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках». Ці Мінімальні вимоги встановлюють загальні вимоги до організації охорони праці та робочих місць на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках при виконанні будівельних робіт згідно з переліком видів будівельних робіт, на які поширюються мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, що наведений у Мінімальних вимогах. Ці Мінімальні вимоги поширюються на замовників, керівників будівництва, генеральних підрядників, підрядників, субпідрядників, фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно. Мінімальні вимоги розроблено на основі Директиви 92/57/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 червня 1992 року про мінімальні вимоги щодо безпеки і захисту здоров’я на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках (восьма окрема Директива у значенні частини 1 статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС). Ці Мінімальні вимоги не поширюються на підприємства з видобутку корисних копалин.

    На період запровадження карантину діяльність відділу державного нагляду в сфері гігієни праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області проводиться дистанційно.

    Фахівцями відділу за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти відпрацьовуються матеріали для проходження працівниками підприємств усіх форм власності періодичних (попередніх) медичних оглядів згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246.

    Також продовжується робота з матеріалами зі складання санітарно-гігієнічних характеристик та розслідування причин виникнення професійних захворювань в онлайн режимі. Вся вхідна документація (матеріали для проходження медичних оглядів, запити лікувально-профілактичних закладів, повідомлення про професійне захворювання, звернення громадян тощо) розглядається по мірі надходження до Головного управління Держпраці у Луганській області, в термін встановлений законодавством для надання відповідей, які відправляються за допомогою поштового зв’язку.

    Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 квітня 2020 року № 768 «Про затвердження Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року» (далі – наказ № 768) затверджений перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року.

    Пунктом 2 наказу № 768 встановлено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров’я.

    Cтруктура заробітної плати визначена статтею 3 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої заробітна праця складається із основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

    Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

    Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

    Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати у виді грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

    Таким чином, доплата, передбачена наказом № 768, є додатковою заробітною платою.

    Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

    Таким чином, зазначена доплата у розмірі трьох окладів (тарифних ставок) повинна проводитися за весь робочий час, відпрацьований працівником за професією (посадою), яка визначена у переліку до наказу № 768 та у персональному переліку працівників, яким встановлена доплата.

Дополнительная информация