UkraineNOW

 

 

Искать


 

Четвер, 30 Квітень 2020 11:36

Головне управління Держпраці роз’яснює статті Кодексу Законів про працю України

Оцените материал
(1 Голосовать)
    Статтею 46 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
    Таким чином випадки відсторонення працівника від роботи чітко визначені законодавством.
    Водночас, абзацом 2 частиною першою  статті 14 Закону «Про охорону праці» визначено, що працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Частиною другою даної статті визначено, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених в частині першій вимог.
    Відповідно до нової редакції статті 60 КЗпП (зміненої Законом України № 540-ІХ), під час дистанційної роботи на працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (якщо інше не передбачено трудовим договором), - відповідно, не поширюється і графік/режим роботи, затверджений такими правилами.
    Це означає, що працівник може самостійно визначати, в які години йому зручніше працювати (якщо, звісно, інше не було передбачено в наказі про дистанційну роботу - наприклад, конкретні години роботи або проміжок часу, протягом якого працівник може визначати, коли він буде працювати). Однак це не означає, що, працюючи вдома, можна не відпрацьовувати встановлену норму робочого часу (повного чи неповного, якщо про це було домовлено з роботодавцем). Саме встановлення такого режиму роботи не лише на період дистанційної роботи, але і у інших випадках дозволить працівнику самостійно планувати свій робочий час.
    Щодо контролю - роботодавець може встановити відповідні способи перевірки виконання завдань в наказі про дистанційну роботу або в окремому положенні про таку роботу. Зокрема, це можуть бути щоденні конференц-дзвінки з керівництвом та колегами або звітування на регулярній основі в певних програмах/електронною поштою.
    Статтею 113 КЗпП України визначено, що під час простою працівнику заробітну плату не платять, але компенсацію за такий час від роботодавця працівник все одно отримає. Розмір компенсації при цьому залежить від причини оголошення простою: якщо такою причиною є відсутність роботи через встановлення карантину - у розмірі не менше 2/3 тарифної ставки (окладу) працівника пропорційно до часу, який не був відпрацьований через простій. Якщо ж простій було оголошено не через брак роботи, а через небезпечну виробничу ситуацію (наприклад, вихід механізмів із ладу, що могло призвести до шкоди життю і здоров'ю працівників та оточуючих) - оплата проводиться у розмірі середнього заробітку пропорційно до часу роботи, на період якого оголошено простій. Знову ж таки, ці гарантії є мінімальними та розмір компенсації може бути вищим, якщо у роботодавця є можливість для її сплати в інших розмірах або якщо це передбачено колективним договором, внутрішніми положеннями чи письмовими трудовими договорами з працівниками.
Прочитано 179 раз Последнее изменение Четвер, 30 Квітень 2020 11:38
Автор

Автор-редактор статей

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Дополнительная информация