UkraineNOW

 

 

Искать


 

Автор

Автор

Автор-редактор статей

   На період запровадження карантину більшість роботодавців змушені внести зміни у свій порядок роботи.

   Для вирішення вказаної проблеми законодавством передбачена процедура запровадження простою на підприємстві.

   Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина перша статті 34  Кодексу законів про працю України).

   Відповідно до частини другої статті 113 Кодексу законів про працю України, про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

   Порядок повідомлення про початок простою та форму такого повідомлення підприємство визначає самостійно, оскільки законодавством вони не встановлені.

    На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою у довільній формі (фіксуються причини, які спричинили простій на підприємстві). Акт підписує представник трудового колективу, якщо на підприємстві відсутня профспілкова організація. Наданий акт затверджується роботодавцем або власником відповідним наказом.

    Наказ має містити:

  • причини, які призвели до простою;
  • тривалість простою (якщо можливо);
  • перелік працівників, до яких застосовується простій. Не обов’язково оголошувати простій для всіх, можна відправити певні структурні підрозділи;
  • порядок оплати простою;
  • порядок роботи під час простою, необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

    З наказом ознайомлюють усіх працівників, яких він стосується, а також представника трудового колективу (профспілкової організації), який діє на підприємстві.

    Частиною другою статті 113 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості терміном до одного місяця.

    Відомості про тимчасове переведення на іншу роботу, пов’язане з простоєм на підприємстві, в трудову книжку працівника не заносяться. 

    Частинами першою та третьою статті 113 Кодексу законів про працю України визначено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

    За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

    Разом з тим роз’ясняємо, при оплаті праці під час простою зумовленого карантином варто також аналізувати положення колективних договорів (у разі їхньої наявності), де сторони договору могли визначити інший порядок оплати праці.

    Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

     Питання, пов’язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників", Інструкцією  про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110.

     Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

     При цьому, при виписуванні трудової книжки, або вкладиша до неї, або дубліката трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості. У разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

     Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

     Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

     З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

    Інспектори відділу експертизи умов праці Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області нагадують про необхідність проведення атестації робочих місць.

     Згідно з Порядком № 442 атестацію робочих місць за умовами праці проводять на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційним джерелом шкідливого і небезпечного виробничого фактора, що може несприятливо вплинути на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як зараз, так і в майбутньому.

     Атестацію робочих місць за умовами праці проводять атестаційною комісією. Склад та повноваження комісії визначають наказом по підприємству або організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років.

     Результатами атестації користуються підприємства та організації здійснюючи заходи щодо поліпшення умов праці, а також для нарахування пільг та компенсацій, передбачених чинним законодавством.

    Особлива увага наголошується на відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації. Адже вона покладається особисто на керівника підприємства (організації).

    У Головному управлінні Держпраці у Луганській області створена спеціальна комісія та розпочато розслідування випадку смерті, що стався 14 квітня 2020 року з оператором диспетчерської служби у Комунальному підприємстві «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №3».

    Згідно повідомлення, потерпіла була знайдена без ознак життя на робочому місці. Обставини та причини нещасного випадку з’ясовуються.

   Відповідно до статті 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

   При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

    За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

   На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

    Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

    Відповідно до статті 131 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

    Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

    Відповідно до статті 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

    Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

   Відповідно до статті 133 Кодексу законів про працю України обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

    Відповідно до статті 134 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

    Головним управлінням Держпраці у Луганській області за 3 місяці 2020 року було проведено 5 спеціальних розслідувань випадків смерті працівників на робочому місті. Спеціальними комісіями в ході розслідувань було з’ясовано, що причинами  смерті були погіршення стану здоров’я, а саме захворювання серцево-судинної системи, у тому числі і внаслідок інсульту.

    В той час від того, наскільки швидко буде надана перша допомога, залежатиме подальша доля потерпілого. З метою попередження випадків природної смерті внаслідок інсульту наводимо перші ознаки, що попереджають про наближення інсульту та рекомендації Міністерства охорони здоров’я України викладені у Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульті, затвердженому наказом від 16.06.2014  № 398 «Про надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт».

    Перші ознаки що попереджають про наближення інсульту:

  • рука і нога на одній половині тіла раптово онемівають;
  • кінцівки і м’язи (в тому числі і лицьові) на одній половині тіла повністю відмовляють;
  • різке сильне запаморочення;
  • порушення координації рухів;
  • хитка «п’яна» хода;
  • дезорієнтація, втрата рівноваги;
  • різкий сильний головний біль, як правило, локального характеру;
  • порушення мови, нерозуміння хворим вимовлених слів (зазвичай не мають сенсу);
  • порушення зору аж до короткочасної сліпоти, двоїння в очах.

     Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт не медичними працівниками:

  1. Викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;
  2. Надати постраждалому горизонтального положення, підвести голову та плечі;
  3. Якщо постраждалий перебуває без свідомості, але дихає нормально, перевести постраждалого в безпечне положення;
  4. Не давати постраждалому їсти та пити;
  5. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  6. При відсутності у постраждалого дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;
  7. При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

    Згідно ст. 22 Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

5-1) на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

 Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

    Відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

    Відділ експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Головного управління Держпраці у Луганській області роз'яснює питання надання адміністративних послуг суб'єктам господарювання, а саме:

  1. «Реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці»;
  2. «Видача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки»,

     які зазначені в пункті 52 та 53 Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523 зі змінами та доповненнями (далі - Перелік).

     Відповідно пункту 8 статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги», Головному управлінню Держпраці у Луганській області, як суб’єкту надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через центри надання адміністративних послуг, крім випадків подання заяв через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

    Отже, надання декларації на реєстрацію та надання пакету документів на отримання дозволу здійснюється суб’єктами господарювання виключно через центр надання адміністративних послуг.

    Додаткові роз’яснення або консультацію з питань отримання дозволу або реєстрації декларації можна отримати за телефонами: (06451)-7-37-49, 050-568-10-83, 050-763-74-43, 050-239-74-04.

    Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України триває карантин. В цих умовах робота багатьох суб’єктів господарювання зазнала значних змін, а деякі із суб’єктів господарювання оголосили про простій на час карантину.

    Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області інформує про законодавче регулювання деяких аспектів роботи суб’єктів господарювання під час простою.

    «Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами» - таке визначення наводиться у першому абзаці статті 34 Кодексу законів про працю України.

    У другому абзаці цієї ж статті говориться, що: «У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця».

    Питання оплати праці під час простою регулюється статтею 113 Кодексу законів про працю України:

    «Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

    Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

    За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

    Час простою з вини працівника не оплачується.

    На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців».

    Весна - період активного проведення польових робіт. Тому Головне управління Держпраці у Луганській області ще раз наголошує на необхідності суворого дотримання безпеки праці під час виконання зазначених видів робіт. З початком проведення весняно-польових робіт в агропромисловому комплексі значно зростають обсяги та інтенсивність виконання відповідних технологічних операцій, пов’язаних із посівною компанією. Зокрема, зростає кількість осіб, що беруть участь у виробництві, у тому числі за рахунок тимчасово залучених, збільшується кількість задіяної техніки, тривалість сільськогосподарських робіт протягом доби тощо.

    Цей травмонебезпечний період в сільськогосподарському виробництві зумовлений максимальним напруженням, перенасиченістю праці, що призводить до помилкових дій, нехтування безпекою праці та відсутністю належного контролю за безпечним виконанням робіт з боку інженерно-технічного персоналу. Під час виконання цих робіт працівникам доводиться проводити цілий комплекс робіт із застосуванням мінеральних добрив, гербіцидів, протруювачів, які використовуються при виконанні підживлення посівів, протравлення та перевезення насінного матеріалу, сівби, а це роботи з застосуванням отрутохімікатів.

    Перед початком виконання вище перелічених робіт працівникам необхідно пройти медичний огляд та відповідні інструктажі з охорони праці. Керівникам і спеціалістам підприємств слід контролювати виконання всіма працівниками норм охорони праці, у тому числі й забезпеченість та носіння спеціального одягу, використання засобів індивідуального захисту. Досить часто працівники мотивують свою безвідповідальність тим, що в респіраторах працювати спекотно та й незручно. Але жодний із них не замислюється про своє здоров’я, яке таким чином можна пошкодити відразу, або симптоми захворювання проявляться з часом. Як приклад можна привести нещасні випадки з працівниками, які працювали з отрутохімікатами у 90-х роках минулого століття, а в даний час у них встановлено професійні захворювання.

       Виходячи із аналізу причин і обставин виробничого травматизму, ефективними заходами профілактики можуть стати: посилення трудової та виробничої дисципліни; належна організація проведення відповідних інструктажів, навчання та перевірка знань із питань охорони праці; проведення попередніх та періодичних медичних оглядів працівників; забезпечення працівників відповідними засобами індивідуального захисту. Вище перелічені заходи не вимагають від керівників сільгосппідприємств значних фінансових, трудових та матеріальних витрат, у той же час сприятимуть збереженню життя і здоров’я працюючих, зменшенню матеріальних та моральних збитків.

      Рекомендації щодо дотримання вимог техніки безпеки на весняно-польових роботах:

  1. Закріпити машини та змінне обладнання за кожним механізатором, а за посівним агрегатом постійних сівачів (наказ, розпорядження, рішення );
  2. Заправку тракторів та інших машин паливом і мастильними матеріалами в польових умовах проводити механізованим способом із дотримання Правил пожежної безпеки в Україні;
  3. Розміщення машин, машинно-тракторних агрегатів, де проводяться сільськогосподарські роботи, повинно здійснюватись відповідно до технологічних карт і “Правил охорони праці в сільськогосподарському виробництві”. На роботах, при виконанні яких задіяно два і більше працівника, необхідно призначити старших;
  4. Не допускати до керування тракторами і складними сільськогосподарськими машинами осіб молодших 17 років, а також осіб, які не мають документів на право керування ними і не пройшли інструктажу з техніки безпеки;
  5. Провести інструктажі з особами зайнятими на польових роботах, навчити сівачів технології посіву з видачею відповідних посвідчень;
  6. Не допускати до керування тракторами та іншими сільськогосподарськими машинами осіб, які знаходяться в стадії сп’яніння;
  7. Проводити підготовку площ для роботи машинно-тракторних агрегатів, з цією метою забезпечити проведення наступних робіт:

- прибрати на полях каміння та солому, засипати ями;

- встановити віхи біля великих каменів, ярів , ям та інших предметів, які можуть становити небезпеку при виконанні робіт; - відбити контрольні борозни і смуги біля ярів, ставків, річок , меліоративних каналів і т.п.; - відвести і відмітити місця для відпочинку; - встановити віхи на дільницях поля з крутизною 8-9 градусів.

  1. Скласти технологічні маршрутні карти руху машин при виконанні сільгоспробіт;
  2. Вимоги до технічного стану машин:

- забезпечити кожну машину справним інструментом;

- встановити захисне огородження на карданні, ланцюгові, пасові і зубчасті передачі; - зробити попереджувальні написи;

- перевірити та ліквідувати підтікання палива, масла і води, забезпечити

щільність з’єднання вихлопних колекторів;

- ліквідувати можливі несправності електорообладнання та електропроводки, забезпечити безвідмовну роботу гальм тракторів та тракторних причепів, справність сигналізації та освітлення.

  1. Не допускати до роботи з отрутохімікатами і на транспортних засобах осіб, які не пройшли медогляду та інструктажу з охорони праці і техніки безпеки.
  2. Забезпечити індивідуальними засобами захисту працівників, що працюють з отрутохімікатами та встановити контроль за використанням засобів захисту при виконанні робіт.
  3. Посівні агрегати необхідно обладнати двохсторонньою сигналізацією, не допускається одночасне обслуговування одним працівником двох або більше сівалок під час руху агрегату.
  4. Працюючих у польових умовах механізаторів необхідно забезпечити аптечками, питною водою, гарячим харчуванням.
  5. Заміну, очищення та регулювання робочих органів навісних машин та знарядь, які знаходяться в піднятому стані, слід проводити після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

     Головне управління Держпраці у Луганській області звертає увагу керівників агропромислових підприємств та фермерських господарств на необхідності вжити відповідних заходів по недопущенню вищевказаних порушень в подальшому, адже з настанням літнього періоду інтенсивність роботи в полі значно збільшується, потребуючи постійної уваги щодо забезпечення безпечної організації праці.

Дополнительная информация